Головна
Реєстрація
Вхід
Четвер
28.03.2024
12:59
Вітаю Вас Гість | RSS
Методична робота в позашкіллі

Меню сайту

Категорії розділу
Документи МОН [2]
Документи МОН
Матеріали управління освіти [1]
Накази, положення
Статті та методичні матеріали [4]
Статті та методичні матеріали по організації роботи позашкільних закладів
Атестація [2]
Для керівника гуртка [1]
матеріали для керівників гуртків

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 127

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

 Каталог файлів 
Головна » Файли » Статті та методичні матеріали

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНОСТЬ У ПОЗАШКІЛЬНІЙ СФЕРІ
11.09.2010, 00:02
"СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНОСТЬ У ПОЗАШКІЛЬНІЙ СФЕРІ "

Могилка О.П., Рассказова О.І.,

Харків 2003

 

ВСТУП

В умовах відродження національної системи освіти позашкільні Заклади стають невід'ємним компонентом освітньої структури, який сприяє всебічному, гармонійному розвитку особистості учня, соціальній адаптації" та самореалізації людини в суспільстві. Позашкільні заклади, що працюють у соціально-культурній та освітній сферах, доповнюють шкільну освіту та створюють позитивне виховне середовище для учня. Вони виступають гнучкими виховними інфраструктурами, спроможними здійснювати виховання громадянина незалежної держави України -творчої особистості, здатної вдосконалювати себе та свою країну [1, 1.42].

Концептуальні засади діяльності сучасних позашкільних закладів складалися в процесі реформування позашкільної освіти, який розпочався у 1993 році, коли Національною програмою "Освіта" ("Україна XXI століття") діяльність позашкільних закладів було спрямовано на забезпечення потреб дітей і молоді у творчій самореалізації, придбанні додаткових умінь, навичок за інтересами; створення умов для інтелектуального і духовного розвитку; на підготовку підростаючого покоління до активної професійної і суспільної діяльності [2]. Робота позашкільних закладів у нашій державі пов'язана також з прийняттям у 1996 році серії документів, що визначили провідні шляхи розвитку системи освіти: Закону України "Про освіту", Національної програми "Діти України" і Концепції позашкільної освіти та виховання [3, 4, 5]. Сьогодні діяльність позашкільних закладів регламентується цілою низкою державних документів, серед яких, крім зазначених вище, закон України "Про позашкільну освіту", "Положення про позашкільний навчальний заклад" та ін [6, 7]. В березні 2002 року Кабінетом Міністрів України було схвалено нову "Програму розвитку позашкільних навчальних закладів на 2002-2008 р.р.", що покликана збагатити та вдосконалити діяльність позашкільних закладів, підвищити рейтинг позашкільної освіти та соціальний статус працівників позашкілля [8].

Позитивні тенденції реформування позашкільної освіти знайшли відображення у положеннях "Національної доктрини розвитку освіти України у XXI столітті", де зокрема зазначається, що позашкільна освіта, яка'реалізується через діяльність спеціальних закладів, покликана сприяти розвитку здібностей, талантів та обдарувань дітей і молоді, задоволенню їхніх інтересів і запитів, створенню в них мотивації самовдосконалення та саморозвитку на засадах заохочення творчої активності дітей і молоді [9]. Як відзначається у Концепції художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах, спрямованість діяльності позашкільних закладів визначає їхню мету - надати всім дітям шкільного віку широких можливостей для прилучення до культурних цінностей, ознайомити з народною творчістю, національним мистецтвом у позакласній і позашкільній роботі, на заняттях гуртків. Автора"ми Концепції пропонується створити оптимальну мережу позашкільних закладів, система роботи яких повинна будуватися на основі комплексних соціально-культурологічних досліджень, що вивчають потреби різних груп населення, сприяють підвищенню ефективності виховного впливу у дозвільній сфері, а також реалізують сучасні методики та технології виховання підростаючого покоління [10].

В Україні сьогодні існує досить розвинена мережа позашкільних закладів. У 2000 році вона складалася з 1497 закладів, охоплювала понад 1,2 мільйона учнів і 35 тисяч педагогічних працівників [8, 52]. Отже, кожна п'ята дитина шкільного віку ставала вихованцем подібного закладу. Позашкільна та позакласна робота найбільш розповсюджена у великих містах нашої країни, Де діють різноманітні види позашкільних установ. Так, за даними 1997 року у Києві, Харкові, Донецьку, Одесі функціонувало понад 60 позашкільних закладів, серед яких налічувалося більше ЗО різних типів: загальноміські Будинки (Палаци) дитячої та юнацької творчості, районні позашкільні будинки та центри, мережа профільних установ різного типу, клубів за місцем проживання учнів [1, 143].

Аналіз сучасного стану позашкільних закладів дозволяє зробити висновок, ЩО, вони переживають стадію концептуальної перебудови, пов'язаної зі спрямуванням їх діяльності на соціальне виховання учнів, утвердження соціально-педагогічних основ їхньої діяльності та поступово стають важливим інститутом соціального становлення дітей та молоді.

Роль позашкільних закладів у соціальному вихованні дітей та підлітків

Сучасна наука розвивається у напрямку організації життєтворчості людини, тому сьогодні особливого значення набувають не тільки дидактичні аспекти освіти, але й проблеми особистішого розвитку, становлення, соціальної адаптації дитини та підлітка, засвоєння ними культурних норм, соціальних ролей, притаманних даному суспільству. Вирішення таких проблем здійснюється в процесі соціалізації особистості.

Соціалізація реалізується у таких головних сферах як діяльність, спілкування та самопізнання. Процес соціалізації може проходити як стихійно, під впливом неорганізованих факторів соціального середовища, так і цілеспрямовано з використянням різних засобів. •

Серед головних факторів, які безпосередньо впливають на становлення особистості, вчені називають мікрофактори: сім'я, дошкільна дитяча установа, школа, позашкільне середовище тощо. Мікрофактори створюють мікроклімат, що стихійно та цілеспрямовано впливає на соціальний розвиток особистості. В такому разі сім'ю, дитячі дошкільні установи, позашкільні заклади та школу називають інститутами соціалізації.

Підкреслюючи ефективність педагогічного впливу інститутів соціалізації, треба сказати, що:

  • інститут сім'ї, що є найважливішим фактором соціалізації дитини, не завжди розглядає процес формування особистості як педагогічно організований, тобто він не має чіткої виховної мети, проходить під впливом нестабільних емоційно - психічних або фізичних станів батьків або асоціальних зразків поведінки;
  • інститут освіти (дошкільні дитячі заклади, школа, вищі навчальні заклади) у зв'язку з економічно нестійкою ситуацією в суспільстві не завжди виконує свої соціально-педагогічні функції; він найчастіше сьогодні орієнтований на процес передачі знань, умінь, навичок. І хоча існує багато теоретичного та практичного матеріалу, присвяченого виховній роботі в школі, у сучасних вчителів часто не має сил, часу та бажання на їх втілення у життя. Таким чином, соціальне виховання в сучасних закладах освіти не завжди здійснюється на належному рівні. Слід відзначити також . жорстко регламентований нормативний характер діяльності інститутів середніх загальноосвітніх навчальних закладів, обмежену можливість здійснення індивідуального підходу до соціального виховання, недостатнє урахування інтересів дитини. Завдяки цьому ефективність соціально-педагогічної діяльності інститутів Освіти значно знижується.
  • неформальні дитячі об'єднання, не завжди мають позитивне соціальне навантаження.
  • такі інститути соціалізації як позашкільні заклади (центри позашкільної освіти, палаци дитячої творчості, клуби за інтересами тощо) орієнтовані на соціальне виховання, формування гармонійно розвинутої, соціальне адаптованої особистості, що має високий рівень самореалізації у суспільстві.

Виходячи з цього, ми будемо розглядати систему соціального виховання позашкільних закладів як один з важливих компонентів загальної системи соціального виховання дітей та молоді.

У соціально-педагогічному процесі позашкільного закладу крім соціального виховання, самореалізації та адаптації мають масцс такі механізми соціалізації, як ідентифікація та інтеріоризація. Нагадаємо, що ідентифікація - процес ототожнювання індивідом себе з іншою людиною, групою, колективом, який допомагає йому в оволодінні річними видами діяльності. В позашкільному педагогічному процесі, який базується на цікавому, емоційно забарвленому, активному спілкуванні, відбувається залучення індивіда до певної соціальної групи, яка допомагає засвоїти важливі зразки позитивної поведінки. Найбільш ефективно здійснюється процес ідентифікації, заснований на спільній творчій діяльності в групі, що маг певні позитивні традиції.

Інтеріоризація - засвоєння індивідом напрацьованих суспільством норм, цінностей, стереотипів, що супроводжується внеском особистісного творчого компоненту. В соціально-педагогічному процесі позашкільного закладу створюються умови, які сприяють такому засвоєнню та стимулюють індивіда до творчої самореалізації. Індивід в цьому процесі не тільки засвоює норми, правила, стереотипи поведінки, але й творче змінює культурні традиції суспільства.

Умови діяльності позашкільного закладу, мета та завдання соціального виховання дітей та юнацтва

Позашкільні заклади належать до тих закладів, які проводять роботу у вільний від шкільних занять час.

Дозвілля школярів - це "сфера, у якій особливо яскраво та повнокровно розкриваються їх природні потреби в свободі та незалежності, активній діяльності та самовираженні". В умовах дозвілля створюються неформальні колективи, що дають дітям і підліткам можливість виступати у нових соціальних амплуа, займати ролі, що відрізняються від навчальної та позанавчальної діяльності. Дозвілля - особлива соціальна сфера, де діти задовольняють потреби в самоперевірці, самооцінці свого "Я", ... це зона активного спілкування^ що задовольняє особисті інтереси, потреби в контактах. Такі форми дозвілля як заняття в гуртках, клубах, колективні ігри та розваги — прекрасна сфера розвитку товаришування, психологічної сумісності школярів" [11].

Але за даними багатьох дослідників не усі школяри задовольняють свої потреби в свободі та незалежності в активній діяльності та самовираженні, що мас позитивний характер. Деякі учні не вміють розподіляти свій вільний час, прагнуть примітивно проводити дозвілля, яке вибирають під впливом неорганізованих, часто негативно спрямованих факторів.

Головна мета соціально-педагогічної діяльності позашкільних закладів -сформувати відношення до дозвілля як до часу для самовдосконалення, саморозвитку, навчити учнів розумно проводити вільний час. створити умови для самостійної, творчої, соціальнозначимої діяльності школярів." У зв'язку зі специфічною метою ми можемо говорити про специфіку позашкільної соціальної педагогіки, яка має свої задачі, принципи, зміст, методи та організаційні форми роботи.

Діяльність позашкільних закладів будується на сприятливому психологічному грунті - бажанні дітей брати участь в ній, і є особистозначимою. Завдяки зв'язкам позашкільного закладу з іншими закладами виховання і освіти, сім'єю та іншими інститутами соціалізації діяльность учнів стає також соціадьно-значимою. Т.І.Сущенко каже про те, що для позашкільних закладів характерні дві головні функції педагогічного процесу: початкова, що спрямована на задоволення інтересу школяра до відповідного виду діяльності (особистозначима), та основна, в результаті якої школяр формується як соціальна особистість (соціальнозначима) [12]. Така двоякість педагогічного процесу визначається його динамічною природою: педагогічний процес позашкільного закладу - це завжди рух від виховання з боку педагога через самовиховання особистості дитини до пробудження її соціальної свідомості та перетворення нею мікросоціуму. Саме тому в позашкільному закладі таке велике значення приділяється самостійній роботі, самонавчанню, самоконтролю вихованця. Кожний педагог - позашкільник вносить у методичну роботу щось своє, пов'язане зі своєю творчою індивідуальністю, захопленнями, досвідом, а також досвідом та інтересами дітей, надає їм можливість для проявлення ініціативності і творчості, особистої самостійності та організованості. "Для педагога позашкільного закладу захоплення дитини - це ключ до виховання її творчої особистості" [13].

Ще одна особливість позашкільного педагогічного процесу — ідея об'єднання педагогів, дітей, вчителів, батьків "значною кількістю інтересів та захоплень" [14}. Для Сухомлинського В.О. повноцінність педагогічного процесу полягає в такій духовній співпраці вчителя та учня, в якій природньо відбувається керівництво дорослого. Це ствердження вірне і для позашкільного соціально-педагогічного процесу. Функціонування цілісного позашкільного соціально-педагогічного процесу полягає також в окремих концептуальних положеннях відомого грузинського педагога-дослідника Ш.А.Амоношвш, який розглядає дитину не як "відкриту систему", яка готова сприйняти будь-яку ідею, а як рівноправного учасника педагогічного процесу, оеобистісні та соціальні властивості якого обґрунтовують відбір усіх його складових та характер взаємодії педагогів та дітей, вчителів, батьків [1.5].

Дослідження Сущенко Т.І. підтвердило ідею про те, що позашкільні заклади є виховними закладами, що найбільш сприяють соціально-творчим діям та вчинкам дітей. Це пояснюється та підтверджується соціально-психологічною природою позашкільного педагогічного процесу, у якому виховання йде попереду навчання та припускає перетворення дитячої творчої енергії у більш високі форми життя, які дають можливість розвитку усього найкращого, що є у дитині, тим самим створюючи його дійсну сутність. Соціально-педагогічний процес позашкільного закладу розглядається як процес духовного взаємозбагачення педагогів та дітей в умовах комфортного психологічного клімату, оптимальних соціальних взаємовідносин, високої діалогічної культури співтворчості [11].

Таким чином, ми можемо зробити висновок, що педагогічний процес позашкільного закладу - процес динамічний, який базується на інтересі дітей, співпраці вихованців, педагогів, сім'ї та школи, що проходить під час дозвілля, в максимально комфортних психологічних умовах взаємовідносин. Творчість є необхідним елементом кожного компонента позашкільного педагогічного процесу. Результатом такого процесу є "планомірний переклад дозвіллєвої діяльності учнів на більш високий рівень".

Рівень дозвіллєвої діяльності учнів в педагогічному процесі позашкільного закладу можна співвіднести зі стадіями соціалізації. На першому рівні відбувається засвоєння учнями норм та цінностей мікросоціуму (гуртка позашкільного дозвілля та інших пов'язаних з ним інститутів соціалізації). На другому - відбувається втілення учнями засвоєного досвіду при пошуках свого місця в соціумі. 1 на третьому - зміна, перетворення власної особистості та оточення, при внесенні особистісного досвіду в культурні традиції мікросоціуму. Очевидно, що активність, самостійність, комунікативність, творчі навички та уміння дітей та підлітків підвищуються від першого рівня до третього, зростає також соціальна значущість особистості.

Аналіз педагогічних наукових праць дозволив зробити деякі узагальнення стосовно найважливіших умов, які забезпечують розвиток соціальної, творчої особистості: 
1. Творчий характер педагогічного процесу. Вся навчально-творча діяльність у позашкільному закладі будується за принципом: не діти для програми, а програми для дітей. Діяльність педагога при цьому спрямована на пробудження дослідницької активності дітей не заради їх однобокого вдосконалення в певній галузі знань, а навпаки, поглиблення цих знань супроводжується розвитком інтересу до інших напрямків науки, техніки, мистецтва, широкої всебічної культури. 
2. Пріоритет виховання. Передбачає повноту інтелектуального життя і духовну єдність, які полягають у випробуванні якомога більшої кількості почуттів (естетичних, гуманних, дружніх), утвердженням в колективі поваги, гідності, справедливості у взаєминах між особистостями.
3. Взаємодія зі школою, сім'єю та громадськістю. Особистість усвідомлює себе духовно зрілою, якщо постійно відчуває на собі увагу не тільки виховних інститутів, але й оточуючого соціуму (місцевої влади, громадських організацій, людей, які мешкають поруч з нею та ін.). Особистість розвивається рівномірно й гармонійно тоді, коли в усіх сферах її житєдіяльності панують одні підходи до виховання, єдиний погляд на її місце в житті, на позитивні і негативні вчинки. 
4. Діалог як засіб інтелектуальної співтворчості. В основу комплексного, науково-методичного забезпечення позашкільного педагогічного процесу була закладена ідея діалогічного спілкування, що максимально сприятиме наближенню педагогічного процесу до природи дитини. 
5. Системний характер керівництва соціально-педагогічним процесом, яке можливо розглянути в двох аспектах: як систему, в якій функціонує соціально-педагогічний процес, і як сам процес керування [12]. Відомо, що соціально-педагогічний процес складається з певних компонентів: мета, принципи, зміст, методи (прийоми), засоби та форми організації виховання учнів [16]. Кожен з компонентів соціально-педагогічного процесу позашкільного закладу сприяє соціальному вихованню школярів.

Соціально-педагогічний процес виникає у рамках створеної соціально-педагогічної системи позашкільного закладу, яка входить до складу загальної соціально-педагогічної системи і по відношенню до процесу виконує роль макросередовища виховання. Створити соціально-педагогічний процес позашкільного закладу - це привести у відповідність усі його компоненти, відібрати цінне з великого арсеналу можливого.

Розробкою окремих елементів соціально-педагогічного процесу позашкільного закладу займалось багато педагогів-дослідників. Найбільш повно соціально-педагогічний процес позашкільного закладу у докторському дисертаційному дослідженні та інших публікаціях В.І.Сущенко. Нею була розроблена "концепція та модель цілісно-педагогічного процесу формування особистості в позашкільному закладі". Вивчаючи сучасний досвід діяльності низки позашкільних закладів та зіставила його з розробленою моделлю, ми можемо виділити соціальний аспект кожного з компонентів педагогічного процесу та оцінити місце соціального виховання у ньому.

Одним з головних компонентів педагогічного процесу позашкільного закладу є його цілі. В організації будь-якої діяльності, в тому числі й позашкільної діяльності, необхідна цільова установка. Щоб допомогти педагогам ясно й доступно її сформулювати, Н.К.Крупская радить: "Важливо, щоб діти у своїй роботі ставили собі правильні приватні цілі, щоб ці цілі тісно зв'язувались з загальною ціллю, щоб вони були досить конкретні та поступово ускладнювались. Вибір цілей має велике значення, цей бік досить складний. Необхідно, щоб конкретна мета була суспільне необхідною, щоб вона була посильною, щоб вона не була дуже легкою, щоб результати зусиль були враховані, щоб були відчутними, щоб конкретні цілі ... при рості свідомості та уміння ускладнювались"[17].

Загальна мета діяльності позашкільного закладу має складну систему зв'язків. Вона будується відповідно до інтересів гуртківців, їх особистісних цільових установок, враховуючи загальнодержавні, культурно-освітні цілі, вона пов'язана з метою шкільного педагогічного процесу, сімейного виховання. На формування мети діяльності позашкільного закладу впливає також багато інших не менш важливих факторів: наявність матеріально-технічного забезпечення, підбір спеціалістів та багато іншого.

За В.І.Сущенко, "цільова установка педагогічного процесу позашкільного закладу — як охопити дітей творчою діяльністю, створити їм максимальні умови для всебічного самовияву та самоствердження на базі знань, отриманих у школі"[12].

Розглянемо як реалізуються приведені вище цілі в діяльності реального позашкільного закладу. Для цього звернемось до педагогічного процесу Центра позашкільної освіти (ЦПО) Жовтневого району м.Харкова, "що працює як виховний заклад з 1936 року. Його історичний шлях є відбитком становлення, розвитку і реформування освіти та виховання в Україні.

Виходячи з завдань державної національної програми "Освіта" ("Україна XXI століття"), педколектив ЦПО визначився в напрямках своєї роботи і спрямував її на забезпечення потреб дітей, підлітків, молоді у творчій самореалізації, здобутті ними додаткових знань, умінь, навичок за інтересами, інтелектуального - і духовного розвитку, підготовку їх до активної професійної і громадської діяльності. Педагогічний колектив ЦПО здійснює свою діяльність за такими завданнями:

  • розвиток здібностей інтересів дітей і підлітків методами позашкільної освіти, навчальної діяльності в гуртках;
  • відродження національних традицій, історії і культури українського народу у виховному процесі;
  • відродження сімейних традицій, проведення спільних творчих цікавих справ для дітей та їх батьків, участь батьків в педагогічному процесі;
  • організація змістового дозвілля дітей і підлітків в районі;
  • естетичне і художнє виховання, участь у фестивалях, конкурсах;
  • трудове виховання, профорієнтація школярів;
  • адаптація дітей і підлітків у соціальному середовищі.

З наведених вище визначень ми можемо зробити висновок, що соціальний аспект повинен бути присутнім в цільовій установці позашкільного закладу, більш того, можна стверджувати, що діяльність позашкільного закладу спрямована саме па організацію взаємодії дитини та оточуючого соціального середовища і на розвиток творчих здібностей особистості. Така спрямованість педагогічного процесу вирішує вказану В.І.Сущенко двоякість цілей діяльності позашкільного закладу. З одного боку наявна мета педагога-позашкільника, вчителів, батьків по розвитку соціальної особистості, з іншого - мета гуртківця, яка базується на його інтересах та захопленнях. В суспільне корисній творчій діяльності дві ці мети з'єднуються, проте таке поєднання має динамічну природу: на початку відмінності між цілями педагога (внутрішня мета) та гуртківця (зовнішня мета), можуть бути більш значними. Відповідно до росту самосвідомості гуртківця дві мети об'єднуються в одну та гуртківець сам може виступати в ролі організатора власної діяльності, брати на себе частину педагогічних функцій, тобто виступати у якості повноправного соціального суб?єкта.

Принципи та зміст соціально-педагогічної діяльності в позашкільному закладі

 Діяльність позашкільного закладу регламентована певним набором принципів. Соціально-педагогічний процес позашкільного закладу має місце у сфері дозвілля, тому, формулюючи його принципи, ми виходимо з найбільш Загальних положень педагогіки дозвілля [18]. Найважливіший принцип соціально-педагогічного процесу позашкільного закладу - принцип інтересу. Цей принцип обумовлений тим, що діяльність позашкільного закладу в значній мірі диктується особистішими потребами гуртківців, а інтерес виступає в якості її домінуючого мотиву. Активність чи пасивність учня у позашкільній діяльності в повній мірі визначається наявністю чи відсутністю інтересу до неї. Тому спонукання людини до того чи іншого виду позашкільної діяльності, як і включення до неї, повинно виходити з урахування його інтересів, тому що не врахований інтерес - це незадовільнена потреба. Окрім цього, інтерес не тільки задовольняє потреби, але й здатний створювати їх. Те, чим раніше учень цікавився без усілякої користі (проявляв поверховий інтерес) перетворюється в об'єкт постійної діяльності,, а отже в потребу (стає інтересом постійним, глибоким).

Принципом інтересу диктується розмаїття форм та методів діяльності позашкільного закладу. Інтерес для учня представляють ті форми діяльності, які дозволяють йому виступати в незвичній для нього соціальній ролі, які дають йому нову цікаву та корисну інформацію чи дозволяють отримати яскраві емоційні переживання.

Принцип інтересу потребує також врахування такого фактора, як потяг школяра до самоствердження. В педагогічному процесі позашкільного закладу задовольнити цей потяг дозволяє гра. Можливість багаторазово " виявляти кмітливість, спритність, винахідливість, нестандартність рішень, дотепність поєднують пращо з творчістю. Гра, яка є яскраво вираженою розважальною формою дозвіллєвої діяльності в педагогічному процесі позашкільного закладу, має суттєве пізнавальне та соціальне значення. Під час гри учень часто сприймає нову інформацію від партнерів чи втілену у правилах гри або в її матеріалах, вступає в нові взаємовідносини. Такий процес пізнання в повній мірі відповідає наступному принципу діяльності позашкільного закладу - принципу єдності реакреації та пізнання.

Пізнання - це залучення людини до культури. Без такого залучення неможлива соціалізація особистості. Особистість живе та діє в культурному середовищі і переймає, засвоює досягнення культури. Опанування культури як творчої та просвітньої діяльності, звільняє людину від монотонної залежності від біологічних інстинктів, багаторазово збагачуючи набір видів поведінки та діяльності, духовний світ людини [18]. Засвоєння культури потребує від людини активних зусиль, напруження, здібності до самоосвіти та саморозвитку. Однак, більшість сучасних дітей та підлітків не бажає та не вміє використовувати притаманні їм можливості для оволодіння культурою та віддають перевагу пасивним розважальним враженням. Постійна потреба у зміні вражень знижує пізнавальну активність та зменшує духовну незалежність. Така дозвіллєва діяльність завжди шаблонна, стереотипна, має ознаки конформізму, спрямована не на пізнання та розвиток, а на розваги, які потребують мінімального духовного напруження.

Все це обумовлює одне з важливіших завдань позашкільної педагогіки -пошук таких шляхів, таких форм, засобів та методів, які дозволяють поєднати соціальне пізнання та розвагу, наповнюючи останнє змістом та сутністю. Одним з найбільш дієвих шляхів вирішення цього завдання є перенесення центру уваги з емоційних характеристик предмета діяльності учнів на змістовні та сутнісні. Увага в першу чергу зосереджується та підтримується новітністю повідомлень, що надходять до дитини. Але треба враховувати, що поняття новітньості в даному випадку не абсолютне. Для того, щоб повідомлення викликало у дитини інтерес, для того, щоб він мав можливість почерпнути з нього яку-небудь інформацію, він повинен мати уявлення про ту область, до якої відноситься повідомлення, мати відомості про неї. Зв'язка новітності та незвичайності являє собою основний інструмент, за допомогою якого створюється механізм залучення дитини до процесу соціального пізнання.

В повній мірі принцип єдності реакреації та пізнання реалізується у тих формах, які являють собою джерела масового розповсюдження інформації. Серед них - телебачення, радіо, преса, популярні лекції, зустрічі з цікавими людьми, вони можуть бути використані в педагогічному процесі позашкільного закладу. Але всі вони мають вади, бо носять випадковий, не систематичний характер, їх функцією с привернення уваги юнака, дитини до діяльності позашкільного закладу.

З найбільшою повнотою принцип єдності реакреації та пізнання реалізується в процесі групової діяльності. Групові форми діяльності учнів здійснюються довготривало, систематично з цілеспрямованим інтересом та сильною мотивацією. Вони ставлять до дитини більш високі вимоги, є активними формами використання вільного часу та грають сутгєву роль у творчому розвитку особистості.

Такі форми діяльності гуртківців пов'язані з наступним принципом організації педагогічного процесу позашкільного закладу - принципом спільної діяльності. Спільна діяльність передчабачає таку взаємодію, в процесі якої люди знаходяться у відношеннях взаємної залежності та відповідальності. Така залежність виникає тоді, коли успіх одного з членів гуртка визначає успішність дозвіллєвої діяльності інших та невдача одного впливає на результат іншого. Ці умови в повній мірі знаходять вияв в педагогічне організованій діяльності позашкільних закладів, які функціонують на основі яскраво вираженої предметної діяльності на рівні творчості та переходу до неї. Тут відбувається процес отримання знань про предмет діяльності, про способи та прийоми її здійснення, здобуття навичок методичного керівництва, виправлення та оцінка самостійних спроб здійснення, отримання навичок здобувати зворотній зв'язок про результати діяльності та використання її для керівництва діяльністю, формування діяльнісних відносин між членами об'єднання, які беруть участь в спільній діяльності та специфічному емоційному кліматі. Задовольняються різноманітні потреби осіб в спільній діяльності," що в свою чергу стимулює і формує мотивацію до неї. Спільна діяльність формує ціннісно-орієнтаційну єдність фупи, породжує традиції, організаційну структуру, емоційну ідентифікацію та веде до підвищення рівня дозвіллєвої діяльності гуртківців, реалізуючи втілений в ній виховний потенціал [13].

В.І.Сущенко виділяє такі принципи позашкільного педагогічного процесу, як його індивідуалізація, добровільність, пріоритет виховання, співтворчість, єдність розвитку та саморозвитку, емоційна привабливість спілкування. Науковець стверджує, що позашкільний педагогічний процес рівнозначий терміну соціально-творчий процес. Він повинен будуватися на законах творчої суспільної поведінки та вивченні внутрішнього світу дитини, його структура повністю залежить від складу його учасників та характеру взаємовідносин між ними. Такий підхід до організації позашкільного педагогічного процесу можна вважати гуманним. В добровільній захоплюючій діяльності відбувається поступове просування в естетичній і в моральній та в соціально-трудовій сферах, які можна назвати внутрішнім резервом гармонійного розвитку дитини та колективу.

У практичній діяльності педагоги-позашкільники конкретизують загальні принципи. Наприклад, педколектив Центру позашкільної освіти діє за принципами реалізації програма "Освіта" ("Україна XXI століття") і на їхній основі створив свої принципи позашкільної освіти і виховання, що суттєво змінюють педагогічні пріоритети. Серед них є такі принципи:

  • людина здатна користуватися лише тими знаннями, вміннями, навичками, які здобуті особистим практичним досвідом. Психологічно обумовлені методи позашкільного навчання і виховання забезпечують випереджаючи навчання, культурний розвиток особистості, її адаптацію до соціальних цінностей та норм;
  • особистість, суспільство і держава - рівноправні суб'єкти системи партнерства учнів і педагогів;
  • гуманізація позашкільної освіти полягає в утвердженні тези: дитина — то є найвища соціальна цінність. Вона потребує задоволення своїх різноманітних вимог, найповнішого розкриття і реалізації задатків і здібностей, гармонії стосунків з навколишнім середовищем, суспільством, природою;
  • національна спрямованість позашкільної освіти — у її органічному поєднанні з національною історією і народними традиціями, збереженні і збагаченні культури українського народу.

Вище приведені принципи діяльності педагогів-позашкільників відповідають соціально-педагогічній спрямованості позашкільних закладів, сприяють соціальної адаптації та розвитку особистості дитини.

Конкретизація загальних принципів може проводитися й на рівні учнів. Розробка системи принципів роботи дозвільного колективу на рівні учнів є важливим соціально-виховним засобом, спрямованим на зміцнення колективу, формування в ньому позитивних традицій спілкування та діяльності (Додаток 1)

Усі розглянуті принципи, що "визначають окремі сторони соціально-педагогічного процесу позашкільного закладу, що взаємопов'язані та у своїй сукупності обумовлюють зміст, методи та форми діяльності позашкільного закладу.

Педагогічний процес позашкільного закладу має складну психологічну природу, його особливістю є наявність глибоких емоційно-інтелектуальних компонентів соціально-пізнавального інтересу, що стимулюють всі без винятку психічні процеси: творчі здібності, уяву, мислення, чутливість, уважність до людських взаємовідносин та ін. Тому кажучи про зміст педагогічного процесу позашкільного закладу, слід вивчити зміст, характер, стійкість пізнавальних інтересів дітей. Ці показники можуть бути використані під час планування змісту низки гуртків, масових заходів.

Відбір змісту діяльності позашкільного закладу має ряд етапів. Перший з них, коли більшість дітей ще не проявляє певної зацікавленості до будь-якої галузі знань, і педагогу необхідно викликати початковий інтерес до однієї з них, навчити активному спілкуванню, само прояву. Другий, коли у підлітка є інтерес до відповідної області знань, навички, спілкування, самопрояву, але вони не стійкі і мета педагога закріпити їх. І третій, коли у школяра вже спостерігається яскраво виражений соціально-пізнавальний інтерес, високий рівень цілеспрямованої активності і педагогу необхідно закріпляти, заглиблювати, зв'язувати з вибором майбутньої професії, створювати' умови для самовираження' дитини, демонстрування нею соціальних зразків поведінки.,

У своїй практичній діяльності сучасні позашкільні заклади враховують інтереси дітей та суспільні інтереси, визначаючи напрямки своєї діяльності. Наприклад, Центром позашкільної освіти Жовтневого району м.Харкова сформовано три основних напрямки діяльності: художньої творчості і культури побуту; туристсько-спортивний; натуралістичної роботи. Напрямкам діяльності відоповідають відділи Центру позашкільної освіти. Спільна мета задачі діяльності ЦПО реалізується кожним відділом з врахуванням конкретного змісту їх діяльності.

Туристсько-спортиізний відділ залучає дітей до активної діяльності в сфері туризму, краєзнавства, екології, надає їм можливості здобути знання про навколишнє середовище, формує у дітей професіональну спрямованість, залучає гутрківців до науково-дослідницької роботи, поширення нових знань. У відділі працюють гуртки: юних туристів, лісоводів-екологів, юних астрономів, геологів-краєзнавців туристів-водників, клуб спортивного туризму та ін.

Натуралістичний відділ включає гуртки: фітодизайну, квітникарів, дослідників лікарських рослин, юних натуралістів, захисту рослин. Він здійснює послідовне розширення знань, вмінь, навичок, отриманих школярами на уроках біології, виховання екологічної культури, активного дієвого і турботливого відношення дітей до природи, формування естетичної культури учнів на кращих національних традиціях.

Педагоги відділу художньої творчості та культури побуту готують дітей до творчої діяльності в різних видах професійного і самодіяльного мистецтва, творять позитивну взаємодію внутрішньої і зовнішньої гармонії особистості, вчать дітей відчувати і творити красу тіла, красу думки, красу любові, пізнавати істину, красу буття. У відділі працюють хореографічний зразковий ансамбль, ляльковий театр, ізостудія, дитячий театр мод, колектив малих театральних форм, рок- і поп-групи, вокальний гурток. В гуртках відділу діти навчаються в'язанню, шиттю, декоративно-прикладному мистецтву.

Враховуючи ці дані, можна стверджувати, що різноманітність напрямів діяльності позашкільного закладу сприяє формуванню соціальної спрямованості особистості гуртківців.



Категорія: Статті та методичні матеріали | Додав: Mia22
Переглядів: 17556 | Завантажень: 0 | Коментарі: 11 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Пошук

Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2024
Конструктор сайтів - uCoz